ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-kontseptsii-rozvitku-inklyuzivnogo-navchannya
Що таке інклюзивне навчання?
Поширеною є думка, що інклюзивне навчання – це лише навчання дітей із певними діагнозами, захворюваннями, в тому числі із інвалідністю, у класах загальноосвітніх закладів освіти. Проте ця думка є хибною.
Закон України “Про освіту” визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це “особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту”.
Тобто до категорії таких осіб можуть підпадати не тільки учні з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами.
Коли ми говоримо про створення інклюзивного освітнього середовища, ми не маємо на увазі суто відкриття інклюзивних класів або забезпечення архітектурної доступності.
Це і підвищення компетентності педагогічних працівників та руйнування суспільних стереотипів щодо освіти таких дітей. Адже хвороба не дорівнює інвалідності, інвалідність – наявності особливих освітніх потреб (наприклад, особи із серцево-судинними захворюванням не мають цих потреб), особливі освітні потреби не означають захворювання або інвалідність (наприклад, люди з дислексією).
Інклюзивне навчання полягає в тому, що в звичайному класі вчаться звичайні діти, просто деякі з них вчаться трошечки по-іншому – наприклад, використовуючи шрифт Брайля. Але в такому класі ні в якому разі не має бути відокремлення одних дітей від інших (навіть на рівні риторики). З урахуванням рекомендацій спеціалістів та настільки, наскільки це можливо, у такому класі налагоджується спільне навчання.
Чи не знижується якісь навчання в інклюзивному класі?
Наявність у школі дітей з особливими освітніми потребами підвищує кваліфікацію вчителя. Учитель вчиться бути уважним до цієї дитини. Якщо він навчиться бути уважним до неї, то й почне більш уважно ставитись до інших дітей. Натомість учні, які бачать, що дитина, яка має певні труднощі в навчанні, вчиться краще та старанніше, починають показувати вищі результати в навчанні.
Окрім того, покращується архітектурна доступність школи.
Скільки дітей може бути в інклюзивному класі?
Згідно з законом “Про загальну середню освіту”, загалом у класі може бути не більше 30 учнів.
При цьому, згідно з “Порядком організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах” (постанова Кабміну від 15 серпня 2011 р. № 872), учнів “із числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, зниженим зором чи слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо” може бути не більше трьох та учнів “із числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення, у тому числі з дислексією, розладами спектра аутизму, іншими складними порушеннями розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з інтелектуальними порушеннями чи затримкою психічного розвитку) або тих, що пересуваються на візках”– не більше двох.
Тобто максимальна кількість таких дітей у класах – три, а в окремих випадках – два.
Скільки вчителів працює в інклюзивному класі?
В інклюзивному класі працюють один учитель та один асистент учителя.
Які обов’язки має асистент вчителя?
Він є асистентом саме вчителя, а не дитини. Це означає, що він не прив’язаний до однієї чи кількох дітей, а працює зі всім класом.
Так, часом дитині з особливими освітніми потребами необхідно приділити більше часу, щоб, наприклад, пояснити завдання, але асистент учителя так само може пояснити щось й іншим учням.
Окрім того, своєю роботою асистент може звільнити більше часу вчителю для пояснень. Наприклад, поки асистент щось роздруковує чи роздає навчальні матеріали, вчитель ще раз роз’яснює тему або ще якось залучає дитину з особливими освітніми потребами до спільної роботи в класі. Адже спільна робота – головна мета інклюзивного навчання.
Навчання вчителів – важливий аспект впровадження інклюзивного навчання. Проте звичайний вчитель не повинен стати психологом чи медиком. Він має розуміти особливості роботи в інклюзивних класах та вміти застосовувати знання на практиці.
ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ
Є кілька реакцій, які виникають при слові “інклюзія”: ви не знаєте, що це таке..слово чули, але не розумієте..думаєте, що мова лише про дітей з інвалідністю і вас це не стосується….Проте, насамперед це визнання того факту, що ми змінюємо суспільство, аби воно враховувало й пристосовувалось до індивідуальних потреб дітей, а не навпаки. Інклюзія передбачає такі методи навчання, в основі яких передусім виступає індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням усіх її індивідуальних особливостей, здібностей, особливостей розвитку, типів темпераменту, статі, сімейної культури, підхід, при якому кожен учень має стати важливим, незалежно від його особливостей. Хтось читає виразно, а хтось малює краще за всіх. При такій установці учні починають підтримувати та вчитися одне в одного .Ще однією особливістю освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. Змінюється парадигма сучасного учня. Більше не є головною метою — засвоїти знання, важливіше – користуватися ними та створювати щось нове…Новим викликом стало оголошення загальнонаціонального карантину. В першу чергу для вчителів та асистентів вчителів інклюзивних класів, постало багато питань: як організувати процес навчання? Чим допомогти дітям?Як не втратити вже напрацьоване ? А ще треба враховувати, що кожна дитина з ООП потребує часу для адаптації в незвичній ситуації.
Чи було страшно? Так, в якійсь мірі, але найважливіше, що є у нас – це команда : спільна робота вчителів, асистентів, корекційних педагогів, а найголовніше – БАТЬКІВ.
У випадку дітей з особливими потребами важливого значення набуває саме допомога батьків. Адже раніше, до карантину, дитина чітко знала, що вранці вона йде до школи, а потім повертається додому. Сьогодні ж, усе по іншому, потрібно бути вдома цілий день.
Затяжний карантин та вимушене дистанційне навчання стали, безумовно, викликом для всіх, а для дітей з особливими освітніми потребами та їхніх родин більше того…кожна родина, насправді, опинилась у своїй особливій, складній, життєвій ситуації.Проте в умовах дистанційного навчання батьки стали ще надійнішими партнерами вчителів, ніж раніше, бо їм важливо було організувати день дитині, пояснити, що навчання проходитиме іншим чином: через комп’ютер, планшет чи навіть телефон. Дякуючи спільним зусиллям були вироблені чіткі графіки, дотримання певних відпрацьованих правил. А як же соціалізація? Бо саме соціалізація та безпосередній контакт дають свої позитивні результати. В умовах карантину дитина позбавлена безпосереднього контакту з однолітками, що в певній мірі негативно відображається на її емоційній сфері діяльності.
Аналізуючи відгуки батьків, можна стверджувати, що дистанційне навчання та робота вчителів, асистентів, психологів з різними платформами:Viber,Webex, Zoom, листування електронною поштою- це ще один надважливий виклик для дітей та їх родин, адже використовуючи онлайн навчання з’явилися нові проблеми та нові випробування, над якими нам необхідно працювати.
Навколишній світ стрімко змінюється і діти повинні надбати навичок спілкування телефоном, спокійно використовувати засоби дистанційного спілкування. Навіть не задумуючись, ми дійшли спільної згоди, що засоби комунікації теж є одним з видів соціалізації в суспільстві.
Дистанційне життя зараз вдома, в кожній окремій квартирі, але ми віримо,що завдяки силі духу все подолаємо .Все буде добре!